Стропи можуть бути канатними, ланцюговими та текстильними. У кожного виду строп — своє призначення, особливості та обмеження використання. Так, текстильні стропи стійкі до різких перепадів температур і безпечніші в експлуатації. Ланцюгові стропи — єдиний варіант для «гарячих» виробництв, на яких підйом і переміщення вантажів іншими видами строп неможливий.

Канатні стропи — найпопулярніший вид строп, що застосовується у різних галузях промисловості для транспортування великовагових вантажів. Законодавством передбачені вимоги до міцності й безпеки строп, тому закладення кінців каната — важливий елемент виробництва. Найпоширеніша проблема при використанні канатних строп — це поява гострих виступаючих кінців дротів в місцях закладення. Такі проблеми зазвичай виникають при неправильній технології виробництва. Однак проблема може виникнути й в процесі експлуатації: при перевантаження або механічному пошкодженні. Тому важливо приділити увагу питанню правильного закладення кінців канатних строп.

Методи закладення канатних строп

У місці сполучення стропа з вантажезахватом робиться петля, яку можна зафіксувати двома основними способами: обпресуванням і заплітанням. Основний документ, у якому прописані рекомендації щодо закладення кінців канатів — ДСТУ Б В 2.8-10-98.

Закладення кінців каната може проводитися двома способами:

  • обпресування. Для обпресування застосовують або алюмінієві або сталеві втулки;
  • заплітання. Для заплітання розпущений кінець каната вплітають у нерозпущений.

Обов'язкова вимога — поверхня втулки для обпресування повинна бути ідеально рівною: без ум'ятин, вибоїв, будь-яких дефектів. Якщо після обпресування на втулці з алюмінію з'явилися вм'ятини, тріщини, які займають площу понад третини від товщини стінки втулки, такий строп бракується. Кінець каната після обпресування за ДЕСТом повинен виступати максимум на 2 мм, на практиці зазвичай цей показник дорівнює 1,5 мм.

Алюмінієві втулки можуть мати різну форму — циліндричну, закруглену, овальну. Найбільш оптимальний з точки зору безпеки варіант — овальна втулка: повністю ховає кінці каната, забезпечуючи повну безпеку при його експлуатації. Кінець каната після обрізки обмотують дротом, щоб уникнути розкручування. Правильна обв'язка — з допомогою дротів, у яких низька межа міцності на розтяг. Площа перекриття залежить від діаметра каната. Після заплітання стропу оглядають: якщо будуть знайдені розриви дроту, корозія, пасма, що вислизнули навколо зони заплітання — така стропа бракується. Для утворення петлі іноді застосовують затискачі — їх повинно бути не менше трьох. Однак стропи з затискачами незручні в експлуатації. Коли петля формується методом заплітання, канат поділяють на пасма, кожна з яких вимагає обробки. Пасма вплітаються в нерозпущену частину каната, закріплюються. Крім зазначених способів закладення кінців стропа використовують обмотку місця заплету спеціальною стрічкою. Серед сучасних методів можна назвати закладення термозбіжною трубкою. Така трубка змінює свій діаметр під впливом температури, охоплюючи предмет при усадці. Таким чином, забезпечується захист кінців стропа. Іноді використовують такий спосіб закладення кінців канатних строп, як заливка полімерним складом. Технологія поки не знайшла широкого застосування, однак її перевага в тому, що полімерний склад проникає в структуру каната і добре фіксує короб.

Головне завдання будь-якого способу закладення кінців канатних строп — забезпечити безпечну експлуатацію строп при допустимих навантаженнях. При цьому заборонено перевищувати номінальну вантажопідйомність строп, оскільки це призведе до пошкодження захисту і може створити травмонебезпечну ситуацію. Тому важливо проводити огляд строп, вибраковувати ті, які не відповідають вимогам законодавства щодо якості та безпеки.